Ліцей № 17 «Кирилівський»

Євген Ковальов,
кандидат історичних наук, доцент

Парафіяльна школа існувала при Царекостянтинівській церкві Подолу ймовірно ще з кінця XVII ст., з часу заснування цього храму[1]. 

Певні відомості про неї ми маємо щойно з середини ХІХ ст. У 1861 р. настоятель Царекостянтинівської церкви о. Іван Гошкевич відкрив парафіяльну школу, призначену для початкової освіти дітей. Вона розмістилася у невеликому дерев’яному церковному будинку-флігелі на цвинтарі. Називали її інколи школою святителя Димитрія — в пам'ять св. Димитрія Ростовського, батько якого, київський козацький сотник Сава Туптало, наприкінці XVII ст. був парафіянином Царекостянтинівської церкви. Впродовж 1861 р. чисельність учнів сягнула 40 осіб. Тоді це були лише хлопчики, проте згодом до школи також почали приймати й дівчаток. У перші роки існування школи вчителювали у ній вихованці Київської духовної семінарії, причому або зовсім безоплатно, або лише за невеличку винагороду. Керував школою о. Іван Гошкевич.

Перешкодою для розвитку школи був брак коштів. З часу заснування вона утримувалася тільки на пожертви парафіян, що не були щедрими, адже у 60-х рр. ХІХ ст. у парафії мешкали переважно небагаті дрібні торгівці. Виняток становив заможний купець Степан Скотенко, який з 1865 р. щорічно жертвував по 100 карб. на платню вчителю, давав кошти на опалення школи та на інші поточні потреби.

 Маленька будівля, в якій попервах розташовувалася школа, не давала можливості збільшувати кількість учнів понад два-три десятки дітей. У 1865 р., по завершенні розбудови у церковній садибі двоповерхової Дмитрівської церкви, школа отримала приміщення на першому її поверсі, що дозволило збільшити чисельність школярів. Нове приміщення передбачалося приблизно для 80 дітей. Вчителі мали помешкання при школі.

Мізерна платня, що пропонувалася вчителям школи, не приваблювала гідних педагогів. Вчителі, яких усе ж вдавалося знайти, нерідко були вимушені братися за підробітки. Один з них, наприклад, знайшовши додаткову роботу в губернському правлінні, залишав зі школярами свою підстаркувату матір, зовсім не здатну вчити дітей.

Для поліпшення матеріального становища школи парафіяни Царекостянтинівської церкви у 1873 р. звернулися по допомогу до міської думи, яка асигнувала кошти на її утримання. Дума також доручила гласному Івану Ігнатійовичу Малишевському, професору духовної академії, опікуватися станом справ у школі. Значну увагу їй приділив інспектор народних училищ Іван Андрійович Чечет. Вчителями для хлопчиків були призначені двоє випускників духовної семінарії, що мали займатися тільки педагогічною роботою, а також вчителька для дівчаток, яка прослухала педагогічний курс у жіночій гімназії, викладач Закону Божого та вчитель співу. Завдячуючи цим заходам становище школи істотно покращилося. Відтак кількість школярів стрімко збільшилася. Наприкінці 1873/74 навчального року в школі було 147 учнів: 109 хлопчиків та 38 дівчаток. Шкільні приміщення стали затісними. Згодом, за опублікованими звітами про школу, чисельність учнів становила:

·        у 1879/80 навчальному році – 78;

·        у 1880/81 навчальному році – 64;

·        у 1881/82 навчальному році – 62.

Навчалися у школі здебільшого діти робітників та ремісників. Зі шкільних звітів 70-х – 80-х рр. ХІХ ст. відомо, що не всі з них відвідували заняття регулярно, бо батьки змушували дітей займатися хатнім господарством або ж віддавали їх для професійного навчання до майстрів-ремісників. У холоди не ходили до школи ті, хто не мав теплого одягу чи мешкав дуже далеко.

Станом на 1874 р. учні-хлопчики поділялися на два відділення, залежно від рівня знань, з яким вони прийшли до школи. До першого відділення потрапляли неписьменні. Друге відділення призначалося для тих, хто вже мав початкові навички читання та писання. У першому відділенні навчалися Закону Божому, читанню російською і церковнослов’янською мовами та арифметиці. У другому відділенні викладалися Закон Божий, російська мова, арифметика, географія, історія, креслення з основами геометрії. Учні обох відділень вправлялися у співах. Хлопчики навчалися у першій половині дня. Після обіду відбувалися заняття для дівчаток, теж поділених на два відділення. Вони вивчали Закон Божий, читання російською і церковнослов’янською мовами, писання, арифметику та рукоділля. Іспити 1874 р. показали задовільний рівень навчальної підготовки дітей, а особливо відзначалася добра підготовка школярів з креслення та геометрії, що нечасто зустрічалося у тогочасних народних школах. Незабаром кількість відділень у школі збільшилася до трьох (молодше, середнє та старше).

У 1877 р. І.А. Чечет відкрив окреме Царекостянтинівське парафіяльне жіноче училище. Після запровадження у дію 1884 р. «Правил про церковнопарафіяльні школи» Царекостянтинівська школа стала двокласною.

На рубежі 70-х – 80-х рр. ХІХ ст. Царекостянтинівська церковнопарафіяльна школа була одним з найкращих народних училищ Києва. Тут навчалися діти не тільки з православних родин: у 1878/79 навчальному році, наприклад, серед учнів школи було троє євреїв-юдеїв і двоє католиків. У цей час у школі вчителював випускник духовної семінарії Трохим Костецький, Закону Божого навчав (був «законовчителем») о. Михайло Черняховський, а вчителькою співу була вдова священика Ольга Тукалова, що разом з цим керувала і церковним хором.

Завідували школою настоятелі Царекостянтинівської церкви. Вони ж зазвичай викладали Закон Божий. На рубежі 1890-х – 1900-х рр. настоятелем церкви та законовчителем був о. Микола Ерастович Рибчинський. Його наступники: о. Дмитро Андрійович Нікітін та о. Петро Семенович Стеллецький. На початку ХХ ст. у школі вчителювала Олександра Мойсеївна Загоровська, а вчителем співу на той час був псаломщик Царекостянтинівської церкви Володимир Іванович Татаров.

У добу Української революції 1917–1921 рр. Царекостянтинівська церковнопарафіяльна школа припинила своє існування, оскільки церковнопарафіяльна школа як тип навчального закладу була ліквідована. Проте саме на її місці з часом постала сучасна спеціалізована школа №17.

Використана література

 ·  Состояние Цареконстантиновской приходской школы  за первое полугодие 1874-го года // Киевские епархиальные ведомости. – 1874. – №15. – Отдел ІІ. – С.441-446.

·  Церковно-приходское Царе-Константиновское училище // Киевские епархиальные ведомости. – 1879. – №30. – С.11-13.

·  Киево-Подольское церковно-приходское Царе-Константиновское училище за 1879/80 учебный год // Киевские епархиальные ведомости. – 1880. – №35. – С.6-7.

·  Киево-Подольское церковно-приходское Царе-Константиновское училище за 1880/81 учебный год // Киевские епархиальные ведомости. – 1881. – №42. – С.9-10.

·  Краткий отчет о Киево-Подольском Царе-Константиновском церковно-приходском училище за 1881-2 учебный год // Киевские епархиальные ведомости. – 1882. – №24. – С.469-470.